ПОЗАВГОРІ́ДНО, присл., діал.

1. у сполуч. із сл. іти, піти, їхати і т.ін. Кружним шляхом, стороною; городами, а не вулицею.

2. у сполуч. із сл. говорити, казати і т. ін., перен. Не прямо; натяками. — Ви ніколи мені щиро не кажете, а завжди манівцями, позавгорідно (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 782.