ПОЗ’ЇЖДЖА́ТИ, а́ємо, а́єте, док.

1. З’їхати (про все або багато чого-небудь, усіх або багатьох).

2. заст. Виїхати звідкись (про всіх або багатьох). Були річки — повсихали, були кращі — поз’їжджали (Чуб., V, 1874, 540).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 818.