ПОЖМУ́РИТИ, рю, риш; наказ. сп. пожму́р; перех., рідко. Док. до жму́рити. Зам вийшов із-за столу, щоб роздивитися на Дороша, пожмурив на нього короткозорі очі (Тют., Вир, 1964, 147).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 777.