ПОЖИРА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до пожира́ти; // у знач. прикм. Нейтрофіли називають фагоцитами, тобто пожираючими клітинами (Шк. гігієна, 1954, 78); Якийсь тайний, пожираючий жар палить мені душу (Коб., І, 1956, 129).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 775.