ПОЖБУРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех., розм. Однокр. до пожбу́рити. Він пожбурнув ціпком у корову, що паслась на межі (Коцюб., І, 1955, 99).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 771.