ПО́ЖАЛЬ, ю, ч., діал. Жаль. — Та вже таки кинув він шапкою об землю, занедбав усе золото й серебро.. — Не годилося кидати, — промовили усі брати з пожалем (Вовчок, І, 1955, 308).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 770.