ПОЖАДА́ННЯ, я, с., рідко. Те саме, що жада́ння. Єгор Хомич співав.. І давні думи, і пісні сучасні, Без наших просьб, на власне пожадання (Рильський, Зграя.., 1960, 46); Закінчимо ж наш щирий від серця привіт пожаданням Вам довгих та щасних літ на користь рідному краєві (Мирний, V, 1955, 373); Вся кров хлюпнула йому в голову й дико завирувала там, ..викликаючи з потаємних глибин єства грубий клич пожадання (Загреб., Європа 45, 1959, 118).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 767.