ПОЕ́ТКА, и, ж., заст. Поетеса. Ім’я нам легіон, Поети й поетки (Рильський, II, 1960, 9); І досі в годинах утоми і нудьги відчуваю два бажання, і бореться душа поетки з душею громадянки… Бажаю цвітів і світла багато, і нічого не чути зі світа людей (У. Кравч., Вибр., 1958, 275).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 766.