ПОЕТИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Стос. до поезії (у 1, 2 знач.); літературно-художній. В своїй праці поетичній він [Т. Шевченко] мав на оці тільки людину та її щастя (Граб., III, 1960, 125); Надзвичайно цінним і важливим для довженкознавства є.. розповіді про мистецько-поетичні уподобання Довженка, його природну обдарованість, талановитість (Вітч., 11, 1964, 213); Під безпосереднім враженням революції 1905 року Франко створив свій найбільший поетичний твір — поему «Мойсей» (Корн., Разом із життям, 1950, 67); В скарбницю нового, радянського поетичного мистецтва українська поезія внесла і вносить багато своїх, неповторних, тільки їй властивих барв (Про багатство л-ри, 1959, 109); // Власт. поезії (у 2, 3 знач.); віршовий. В юного поета поетична мова вся була реальна, вся була здорова (Тич., До молоді.., 1959, 22); В загальному складі емоційної лексики осібне місце займає.. лексика з емоцією певної небуденності, лексика стилістичної добірності — так звана поетична лексика (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 80).
2. Який свідчить про творче обдаровання, здібності, хист до поезії (у 1, 2 знач.). Вони.. раділи, що у нас є такий талан — белетристичний, науковий, поетичний, публіцистичний, практичний і т. д., все в одній особі (Л. Укр., V, 1956, 433); Роман Л. Первомайського «Дикий мед» — твір високої поетичної снаги (Не ілюстрація.., 1967, 203).
3. Прикм. до пое́т 1. А хіба ж творчість самобутніх талантів молодшого поетичного покоління, яке зросло після Вітчизняної війни, не заслуговує на добре.. слово (Мал., Думки.., 1959, 41).
4. Пройнятий, просякнутий поезією (у 4 знач.). З таких пишних садків вилинув, як соловей з гаю, Шевченків геній, і його пісня така ж поетична, як ті садки весняної доби (Н.-Лев., II, 1956, 28); — Кімнати низенькі, старосвітські.., стелі дерев’яні аж почорніли, але в цілості оселя поетична (Коб., III, 1956, 124); Мова українського народу багата й поетична, нею можна до тонкощів передати і високий пафос, і задушевну ліричність, і м’який гумор, і гостру сатиру (Літ. газ., 10.VІІІ 1950, 3); // Сповнений ліризму, краси, задушевності; піднесений. Раїса перебирала в голові молитви; деякі з них здавались їй поетичними (Коцюб., І, 1955, 327); І думки Тимофія були поетичні, як завжди поетична мрія про чесне, краще життя (Стельмах, II, 1962, 199).
◊ Поети́чне безла́ддя — про що-небудь недбало розставлене, розкидане, прибране і т. ін. Білі чисті хати скрізь біліли в садках, ніби чиясь вередлива рука, граючись, розкидала їх в поетичному безладді по горбах та долинах (Н.-Лев., III, 1956, 7); Густа, в поетичному безладді.., бентежна чорна його шевелюра де-не-де, особливо на скронях, сріблилася примхливими позначками невмолимої сивини (Ле, Право.., 1957, 9).
5. Який має підвищену емоційність; чутливий, тонкий, вразливий. Поетичному Александрові аж сльози стали в очах (Фр., VIII, 1952, 129); — Натура у вас поетична, Іване Семеновичу, ..от і посивіли вже, а захоплюєтесь, як той студент (Собко, Справа.., 1959, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 765.