ПОДІ́Я, ї, ж.

1. Те, що відбувалося або відбулося, сталося; явище, факт суспільного або особистого життя. Дячиха виросла таки у цім селі, і подія, про яку так негречно згадував гуцул, дійсно мала місце й була історичним фактом (Хотк., II, 1966, 364); Кожен з’їзд нашої партії — подія величезної світової ваги (Ком. Укр., 3, 1966, 3); З палуби «Каймана» теж спостерігали за подіями на шхуні та за шлюпкою (Трубл., Шхуна.., 1940, 280); // тільки мн. Сукупність пов’язаних між собою в якомусь відношенні явищ, фактів суспільного життя (звичайно важливих, значних), які становлять ніби щось єдине ціле. За чаєм Іван зразу, немов поспішався, підвищеним тоном почав розмову про сучасні події (Коцюб., II, 1955, 217); Він натякав на Баржакове минуле, на те, що після подій 1905 року той кілька років відбував заслання десь на соляних промислах в Астраханській губернії (Гончар, II, 1959, 17).

2. Те, що порушує усталений, звичний хід життя; що-небудь важливе, видатне. Писати палички, думаєте, не подія в житті? (Горд., Буян, 1938, 11); — Поява каравану у нас велика і не щоденна подія (Тулуб, В степу.., 1964, 54); // Що-небудь непередбачене, несподіване; пригода. Побігла додому Рясничка, піклуючись і готуючись, що то з Мартою за подія (Вовчок, Вибр., 1937, 222); День від’їзду Тайах відмічено кількома подіями (Ю. Янов., II, 1958, 57).

3. заст. Справа, дія. Уся його душа десь заховалась глибоко сама в собі; він ніби здерев’янів од тієї страшної події, котру недавно вчинив (Н.-Лев., II, 1956, 301); Життя пройти [тобі] не екскурсантом, — не гостем на коротку мить… Хай діалектика брильянтом в твоїх подіях заблищить (Тич., II, 1957, 77).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 749.