ПОДІРЯ́ВИТИ, влю, виш; мн. подіря́влять; перех. Док. до діря́вити. Подірявити піджак; // перен., розм. Поранити кулями. — Он учора теж санітарний поїзд із нашими в шпиталь відправили — подірявили хлопців (Збан., Сеспель, 1961, 252).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 748.