ПОДІ́ЛЛЯ, я, с., розм. Низовинна місцевість; долина. За Россю на поділлі, на рівнині неначе спав густий дубовий ліс (Н.-Лев., III, 1956, 74); Сплетінням стежечок, вузькими плаями, що оперізують гори, ідуть гуцули на поділля (Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 182).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 746.