ПОДІВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся; наказ. сп. поді́нься; розм. Док. до діва́тися. Сама собі дівчина здивувалася, Де її красотонька подівалася (Укр.. лір. пісні, 1958, 271); Де ті гаї та садки подівались, куди ті річки розтеклись? (Гончар, Таврія, 1952, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 745.