ПОДУ́ШКА, и, ж.

1. Набитий пухом, пір’ям, сіном і т. ін. мішок, який використовується як м’яка підстилка під голову, для сидіння та інших цілей. Часом сонна розмовляє [Мар’яна]. Подушку цілує… (Шевч., І, 1951, 158); Він стояв навколішках, уткнувши обличчя в подушку крісла, і ридав (Хотк., І, 1966, 54); За ним вели гнідого коня.. під сідлом з подушкою із турецької повсті (Панч, Гомон. Україна, 1954, 170); // Пружинне сидіння автомашини, мотоцикла і т. ін. Посадив мене дідусь коло себе на ремінну подушку з пружинами (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 90); * У порівн. Листя, що вкривало товстим прогнилим шаром каміння, було м’яке, як подушка, і вгиналося під ногами (Гончар, III, 1959, 99); // Що-небудь м’яке, опукле, схоже на такий мішок. Сержант.. зрізає розкішну, м’яку, розшиту зеленими узорами подушку моху, підкладає під голову лейтенанта (Тют., Вир, 1964, 321); Шкіра білухи захищена товстим шаром. На її голові — товста жирова подушка (Наука.., 2, 1958, 18).

∆ Кисне́ва поду́шка див. кисне́вий; Пові́тря́на поду́шка див. пові́тря́ний.

◊ До поду́шки; До подушо́к — у постіль, на відпочинок, спати. Не цурайтесь хліба-солі,.. Годуйтесь, кушайте доволі, А там з труда до подушок (Котл., І, 1952, 205).

2. Кокон мурахи. Комашки, комашки, ховайте подушки, бо татари йдуть (Номис, 1864, № 339); Заходився нарід [народ] так щиро, як мурашки, коли зносять подушки до гнізда перед тучею (Март., Тв., 1954, 138).

3. спец. Підкладка або прокладка в основі різних споруд, пристроїв, механізмів і т. ін., яка пом’якшує удари або служить запобіжним засобом від тертя, тиску і т. ін. Підлогу в свинарниках зробили з укладеної плазом цегли на шлаковій подушці (Хлібороб Укр., 11, 1967, 18); Незвичайний трактор подолав перешкоди, не брязкаючи.., не торохтячи залізом. Справа в тому, що його гусениці були зроблені з гумових коробок, всередині яких — надувні подушки (Роб. газ., 7.VIII 1965, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 763.