ПОДУШИ́ТИСЯ¹, ду́шимося, ду́шитеся, док.

1. Душачись, умертвити себе (про всіх або багатьох); задушитися. А що вже лиха від нього [коханнячка]..! не перелічить ніхто, скільки потопилось, подушилось, пострілялося, порізалося від нього (Вовчок, Вибр., 1946, 167).

2. Задихнутися (про всіх або багатьох). — Відвалили двері і найшли лиш трупики.., бідні небожата.., може, подушилися… (Ірчан, II, 1958, 179).

ПОДУШИ́ТИСЯ², душу́ся, ду́шишся, док. Обприскатися духами, надушити себе злегка.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 763.