ПО́ДУМКИ, присл. У думках. Вони всі [демобілізовані] поспішали додому, кожен подумки був уже серед рідних (Загреб., Шепіт, 1966, 36); Інна подумки сперечалася з Мудриком. Відповіді за нього вигадувала сама (Гуцало, Скупана.., 1965, 82).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 761.