ПОДРІМА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. Дрімати якийсь час. О. Василь докінчив проповідь.. По богослуженні пішов додому, з’їв обід і поклався трохи подрімати (Мак., Вибр., 1956, 326); Сказавши це, він.. затих з рішучим наміром якщо і не заснути, то подрімати принаймні (Головко,II, 1957, 429).

2. перен. Бути в стані бездіяльності, спокою якийсь час. Тепер мир, та гладь, та божа благодать — скрізь. Можна й подрімати (Кол., Терен.., 1959, 358).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 757.