ПОДРУ́ЖЖЯЧКО, а, с. Пестл. до подру́жжя. — Як веселого норову, то весело із ним і жити буде… Сам не сумуватиме і подружжячку смуткувати не дасть (Вовчок, І, 1955, 201); Не травиця ноги спутала, Не росиця очі вибила. Спутало мене замужжячко, Невірне моє подружжячко (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 758.