ПОДРЕЙФУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

1. перех. Силою вітру, хвиль, течії примусити рухатися, пливти (судно, лід і т. ін.). Вночі почався шторм силою біля 9 балів, який подрейфував шхуну з кригою на північ (Трубл., Лахтак, 1953, 12).

2. неперех. Дрейфувати якийсь час.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 756.