Про УКРЛІТ.ORG

подорожанин

ПОДОРОЖА́НИН, а, ч. Той, хто подорожує. Балакучий дядько залюбки розказував, який гарний знахар Гострогляд.. А наші подорожани залюбки його слухали (Гр., II, 1963, 248); Федоренко розпрощався з добродушним подорожанином (Кач., Вибр., 1953, 404); *У порівн. Відбившись од села, вони [хати], мов подорожани, задумались над шляхом: куди б їм піти? (Стельмах, І, 1962, 150).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 754.

вгору