ПО́ДОРОЖ, і, ж.

1. Поїздка або пересування пішки по місцях, віддалених від постійного місця проживання. Старий хаджі, може, сотий раз, оповідає свою подорож до Мекки (Коцюб., І, 1955, 288); Тарас любив слухати розповіді княжни про її подорожі за кордоном, про зустрічі з різними людьми (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 271).

2. Жанр художньої або наукової літератури, що містить географічні відомості, опис вражень автора від поїздки, прогулянки і т. ін.; твір цього жанру; // Опис якої-небудь поїздки, прогулянки і т. ін. Скінчу вже врешті свою подорож, яка певно докучила тобі гірш за редьку гірку. Де ж розтягти аж на 4 листи таку дрібницю! (Коцюб., III, 1956, 143).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 754.