ПОДОЛЯ́НИ, ля́н, мн. (одн. подоля́нин, а, ч.; подоля́нка, и, ж.). Жителі Поділля. Пружкі лиця в тутешніх людей [у Карпатах] нагадують більше подолян та волинців: вони тонкі, дрібні (Н.-Лев., II, 1956, 403); — В прадавні часи подоляни торгували пшеницею аж з Грецією або через Аккерман вивозили за Дунай… (Стельмах, І, 1962, 407); Як примчала шляхта зранку, Взяла в полон подолянку (Шпорта, Ти в серці.., 1954, 158).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 753.