ПОДМУ́ХУВАТИ, ую, уєш і рідко ПОДМУХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. Дмухати не дуже сильно або час від часу. Високий повільно подмухував міхом (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 206); Подмухав вітрець легенький, За слівцем шептав слівце (Граб., І, 1959, 591).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 749.