ПОДМУ́ХАТИ, аю, аєш, док. Дмухати якийсь час. — Рука посиніла! — злякалася Рая. — Подмухай на неї… (Автом., Щастя.., 1959, 112); Кожен покупець.. мусив, звісно, подмухати в сопілку, в другу, в третю (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 244).

ПОДМУХА́ТИ див. подму́хувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 749.