ПОДИЧА́ВІТИ, іє, іємо, ієте, док.

1. Те саме, що здича́віти (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь). Він [сторож] мав там [на пасіці] кури, що подичавіли. Сторож не міг їх половити (Укр.. казки, легенди.., 1957, 463).

2. перен. Втратити людські якості, людський вигляд, стати схожим на звіра (про всіх або багатьох). Він [Фідель Кастро] говорить — і до радій [радіо] Припадають ті, що в зраді й Злобі, немочі, зневірі Подичавіли, як звірі (Павл., Пальм. віть, 1962, 39).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 745.