ПОДИКТО́ВАНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до подиктува́ти 2. Урядники аж боки зривали зо сміху, читаючи ті його реляції, подиктовані злобою (Фр., VIII, 1952, 91).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 743.