ПОДЗВЯ́КУВАТИ, ую, уєш, недок. Дзвякати не дуже сильно або час від часу. Кум-полковник вкотив у двір сивими кіньми, побрязкуючи, подзвякуючи бубонцями (Вовчок, І, 1955, 133); На вибоях .. подзвякувало переднє колесо культиватора (Стельмах, На.. землі, 1949, 298).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 740.