ПОДЕРЕВ’ЯНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.

1. Втратити чутливість, здатність рухатися; затерпнути, заніміти. Не відчуває Вікторія своїх ніг, вони ніби подерев’яніли (Хижняк, Тамара, 1959, 258).

2. Стати нерухомим від якого-небудь сильного переживання, почуття; завмерти. — Вона не заплакала, а тільки уся подерев’яніла… Стали її розважати, вона мовчить, та усе у куток пильно дивиться (Кв.-Осн., II, 1956, 460).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 739.