ПОДА́ЧКА, и, ж.

1. Їжа, кинута собаці або іншій тварині. Собака на льоту вхопив подачку.

2. перен. Те, що дають, жертвують кому-небудь з жалю або з ласки, з милості; пожертвування. Дуже часто буває, що фабрикант намагається всіма силами одурити робітників, виставити себе їх благодійником, прикрити свою експлуатацію робітників якоюсь пустою подачкою.. (Ленін, 4, 1969, 282); Охороною феодальних привілеїв і подачками царський уряд перетворював місцевих феодалів на своїх вірних слуг (Іст. СРСР, II, 1957, 276); *У порівн. ..робітники повинні просити у хазяїна допомоги, немов подачки (Ленін, 2, 1969, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 735.