ПОДА́ТОК, тку, ч. Встановлюваний державою обов’язковий збір з населення, підприємств, організацій і т. ін. Вже не будуть вражі пани З нас податки драти Та не будуть за ті гроші Пити та гуляти! (Укр.. думи.., 1955, 456); Все життя Чуплак бідував: то стягався на своє поле, то будував собі хату, то сплачував податки — і не бачив світу (Чорн., Визвол. земля, 1959, 181); *У порівн. [Антей:] Неславу дозволяють нам носити, а славу Рим бере, немов податок (Л. Укр., III, 1952, 437).

◊ Заробко́вий пода́ток див. заробко́вий.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 735.