ПОДА́ЛЬШИЙ, а, е.

1. Який настає, іде, відбувається і т. ін. після чого-небудь, за чимсь; протилежне попередній. Контузія і нелегке подальше життя наклали свій відбиток на характер і душевний склад хлопця (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 132); Знали, нелегкою буде подальша дорога (Гончар, II, 1959, 128); // Який триває далі, продовжується (про розвиток, прогрес і т. ін.). Лірична тема батьківщини, її людей і пейзажу знайшла подальший розвиток у творчості художників-реалістів (Літ. Укр., 27.III 1964, 4).

2. рідко. Розташований, розміщений далі від інших. Над самим небосклоном жевріли хмари червоною поломінню [червоним полум’ям], а подальші міняли свою червону барву на фіолетову (Март., Тв., 1954, 291); Кость пришвартував човна, вискочив нагору і.. побіг уздовж циліндричної поверхні понтона, перескочив на подальший (Ю. Янов., II, 1954, 92).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 733.