ПОДАГРИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Видозмінений подагрою. Доліва-Ясенський.. подагричними, безкровними пальцями відрахував свою сотню золотом (Тулуб, Людолови, II, 1957, 42); Старий маршал шаркотить по підлозі подагричними ногами, прямуючи вниз (Чаб., Балкан. весна, 1960, 277).

2. Який хворіє на подагру. — Ми з тобою роду довговічного… — Хоч і подагричного… — докінчила Порицька (Л. Укр., III, 1952, 747); Її кравчиха, подагрична тілиста жінка,.. примруживши короткозорі очі, оглядала свою замовницю (Добр., Тече річка.., 1961, 284).

3. Викликаний подагрою. Зовнішньо вживають ялівцеву спиртову настойку для втирання при ревматизмі і подагричних запаленнях з опухами (Лікар. рослини.., 1958, 71); У жінок, які ведуть малорухливий спосіб життя,.. з’являється надмірне жировідкладення, подагричні та інші розлади (Фіз. вихов.., 1954, 31).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 733.