ПОГРАБО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пограбува́ти. — Позносили ми крам, пограбований з пароплава (Ю. Янов., II, 1958, 152); Мирний показав картини стихійного селянського руху після реформи. Пограбовані реформою, селяни протестують (Укр. літ., 9, 1957, 55); // у знач. прикм. У пограбованому залі не було ні картин, ні статуй, ні коштовних старовинних люстр (Довж., І, 1958, 333); Він засунув руку в одно таке гніздо і набрав яєчок під пронизливий писк пограбованих пташок (Тулуб, В степу.., 1964, 115); — Недавно в шпиталі я прочитав «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Тяжка книга про село. «Море темної простоти», — так написано там про змучених, пограбованих трудівників (Стельмах, II, 1962, 177); // у знач. ім. пограбо́вані, них, мн. (одн. пограбо́ваний, ного, ч.; пограбо́вана, ної, ж.). Люди, яких пограбували. На базарах крутилось безліч різних шахраїв і безпритульних підлітків, які.. очищали кишені роззяв. Тут і там чути було крики пограбованих (Гжицький, Вел. надії, 1963, 42); // у знач. ім. пограбо́ване, ного, с. Те, що пограбували. [Денис:] Чув, що тепер роблять з іванівцями, котрі розорили та попалили економію свого пана? Всіх перетрусили, позабирали не тільки пограбоване, а і власне (Кроп., IV, 1959, 48); Звернувся [ротмістр] до натовпу й наказав розходитись по домах.. І зразу ж у економію все пограбоване щоб знесли назад (Головко, II, 1957, 359); // пограбо́вано, безос. присудк. сл. Рознеслась чутка.., що всі каси пограбовано (Кол., Терен.., 1959, 65).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 722.