ПОГОСПОДАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док.

1. Господарювати якийсь час. — І пана ми не зобижаємо, як він зобижав нас. — Хай тепер і він погосподарює не на тисячах, а на десятинках (Стельмах, І, 1962, 627); Ніна Митрофанівна.. відразу поспішила на кухню погосподарювати, щоб було чим пригостити гостю (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 306).

2. Зробити що-небудь за власним розсудом, безцеремонно розпорядитися в чиємусь господарстві. Він уже давно б погосподарював у чужому домі, але сам не міг підняти важкої драбини (Збан., Мор. чайка, 1959, 234).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 721.