ПОГО́РДО. Присл. до пого́рдий. — О, ні! — погордо звівши голову, мовила жінка, ще й головою заперечливо похитала. — Погано ви знаєте мене (Головко, II, 1957, 558).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 720.