ПОГОЛІ́В’Я, я, с. Загальна кількість голів худоби в господарстві, області, країні. Збільшення поголів’я корів дасть нам змогу значно збільшити кількість молодняка (Хлібороб Укр., 11, 1963, 12); — Нам потрібно ущільнити опороси, щоб швидше надолужити поголів’я свиней (Добр., Тече річка.., 1961, 162); // Загальна кількість яких-небудь тварин на певній території. Саме в ямах розгулює собі безтурботно рибка. Варто тільки накидати в такий чорторий каші, і туди згодом з усіх усюд.. збереться все рибне поголів’я (Збан., Курил. о-ви, 1963, 62); Чернігівські орнітологи зафіксували помітне збільшення поголів’я сірих чапель (Веч. Київ, 15. VІІ 1968, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 718.