ПОГО́ДНИЙ, а, е.

1. Прикм. до пого́да. Народна пам’ять зберігає чимало прислів’їв і приказок, в яких мова йде про різні погодні прикмети (Наука.., 10, 1965, 44); Нагромадження білка в насінні квасолі залежить від місця вирощування та від погодних умов (Зерн. боб. культ., 1956, 120).

2. рідко. Те саме, що пого́жий 1, 2. Погодний ранок; Вони легко зітхнули, коли степовий суховій поступився перед благеньким погодним вітерцем з річної хвилі (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 78).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 716.