ПОГНІВИ́ТИ, влю́, ви́ш; мн. погнівля́ть; док., перех.

1. Ви́кликати гнів, роздратування; розгнівити, розсердити. Та виломлю калинову квітку, та застромлю за білу намітку, щоб сії квітки не подавити, щоб свого роду не погнівити (Сл. Гр.).

2. Гнівити якийсь час.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 714.