ПОГЛИ́БЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до погли́бити. Особиста трагедія [І. Франка], поглиблена безпросвітно важким становищем у суспільстві, — цькування з боку правлячих кіл монархічної Австрії, гоніння.., переслідування і наклепи.., — все це викликало іноді у поета глибоку скорботу (Рильський, IX, 1962, 37); // погли́блено, безос. присудк. сл. У перспективі буде поглиблено й розширено спеціалізацію [Південного] району (Ком. Укр., 8, 1964, 30).

2. у знач. прикм. Розташований, розміщений і т. ін. на якійсь глибині. Є два типи гноєсховищ — наземні й поглиблені (Добрива.., 1956, 51); Молокан дістав два камінчики: один — на зразок гречаної пухкенької оладочки з поглибленим гніздечком у центрі, а другий — як тесане яйце (Ле, Міжгір’я, 1953, 410).

3. у знач. прикм., перен. Багатий, глибокий за змістом; грунтовний. Настала пора поглибленої наукової роботи (Вол., Наддн. висоти, 1953, 170); По війні Михайло Стельмах віддається улюбленій справі — поглибленому вивченню усної народної поетичної творчості (Вітч., 6, 1961, 177).

4. у знач. прикм., перен. Збільшений, посилений у якому-небудь відношенні. Поглиблена спеціалізація сприяє збільшенню і здешевленню продукції (Хлібороб Укр., 1, 1968, 28).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 709.