ПОГАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док., діал. Гарювати якийсь час. Не без того, щоб коли й погуляти, погарювати — на те молодість (Головко, II, 1957, 96).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 705.