ПОГАРЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док. Гарцювати якийсь час. [Хведора:] Ви б, мостивий пане дяче, легше б трохи шмагали Юрка, а то бідне дитя.. не могло і присісти: хотіло погарцювати на коні, так каже: болить, мамко (Кроп., V, 1959, 317).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 705.