ПОВІСТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех.

1. Докладно, спокійно розповідати; розказувати. Низенький бадіка підійшов до директора і, кладучи зібрані гроші на стіл, повістував, що вони ті гроші найшли у суді на підлозі (Черемш., Тв., 1960, 264).

2. Повідомляти, сповіщати. Сумно повістувала трембіта про смерть (Коцюб., II, 1955, 352); Іде [Юра], безтямний, повістувати мирові нову правду, що Танасій хоче їх [селян] підвести (Круш., Буденний хліб.., 1960, 230).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 675.