ПОВІНЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. Вступити в шлюб за церковним обрядом; обвінчатися. — Коли б хоч ми повінчались, то й я за ним пішла б (Кв.-Осн., II, 1956, 285); Недовго тягли — повінчалися, і переїхала мачуха до хати Шевченків (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 31); * Образно. Шепчуть вітру квітки́: гей, в танок! Повінчайся з туманами ночі (Тич., І, 1957, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 673.