ПОВІКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм. Довго прожити; дожити до старості, до кінця віку. Котрі тянуть з Кобилицю, Би повікували; Котрі тянуть за панами, ’Би не дочекали! (Укр.. думи.., 1955, 255).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 672.