ПОВІДСТАВА́ТИ, ає́, ає́мо, ає́те, док.

1. Відділяючись, відокремлюючись, відпасти від чого-небудь скрізь або в багатьох місцях. Штукатурка потріскала і повідставала від цегол (Фр., II, 1950, 250).

2. Рухаючись, відстати від кого-небудь (про всіх або багатьох). Яресько, не відстаючи, женеться за ними [біляками]. Дядьки з вилами, що теж гнались, вже один по одному повідставали, а він ще женеться (Гончар, II, 1959, 24).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 670.