ПОВІДСКА́КУВАТИ, уємо, уєте, док. Відскочити (про всіх або багатьох). Постріли заглушили голос Іскрова, захиталося полум’я лампи. Всі повідскакували від вікон, кинулись до дверей (Бойч., Молодість, 1949, 268); Всі повідскакували якнайдалі від преса, бо залишатись близько було небезпечно (Собко, Біле полум’я, 1952, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 670.