ПОВІДПРАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех.

1. Відправити все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. Приїхавши додому, я як стій повідправляв чужих людей, кажучи їм, що вже більше ложок не буду робити (Фр., II, 1950, 135).

2. Закінчити відправу в церквах.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 669.