ПОВІДЛІТА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док.

1. Відлетіти (про всіх або багатьох птахів). [Дударик:] Товариш Соха любить тільки усіх повчати, і такими словами, що з нашого району навіть усі граки повідлітали — не витримали його голосу (Корн., II, 1955, 320).

2. розм. Відірватися, відпасти (про все або багато чого-небудь, що прибите, приклеєне). Дрібні дощечки гладкого паркету повідлітали (Кобр., Вибр., 1954, 121).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 668.