ПОВЧА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто повчає, дає напучення. — Весь колектив наш був би рад, — Почав директор-дипломат, — Щоб ви, шановний, як начальник І всього селища повчальник, Прийшли до школи хоть на час І тим порадували нас (С. Ол., Вибр., 1959, 228).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 698.