ПОВТИ́КАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повтика́ти. Глечики, повтикані в сіно в передку, почали вискакувати (Н.-Лев., III, 1956, 204).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 696.